Я обожнюю гру Anno 1800, але я ще жодного разу її не пройшов.
Все починається легко. Ти будуєш домівки, в домівках живуть люди. Людям треба одяг і риба. Ти будуєш риболовні і ткацькі станки, люди стають радісні. Потім люди починають хотіти більше. Ти будуєш виробництва ковбас, алкоголю, мила, хліба, пива, глини. А люди все одно хочуть більше. За це 
, завжди щось треба робити далі.
Кожне нове виробницство чимось особливе. Рибу добувати можна тільки у воді, для видобутку дерева треба незабудована територія, зерно вимагає засадження великої території полями. Кожен раз треба вирішувати нову логістичну задачку. За це , гра не перетворюється в рутину.
Все взаємопов’язано. Для людей треба ресурси, для виробницства ресурсів треба люди. Для побудови виробництв треба ресурси і гроші, а ці речі приносять люди. Для людей і виробництв треба територія, але вона обмежена. Щоб було більше території, треба вкладати гроші, ресурси і людей в це. Загалом в грі дуже багато видів ресурсу: люди, гроші, ресурси, територія, острова, плодородність, виробництва, кораблі, дирижаблі, рівень щастя, очки впливу, привабливість острова, пропаганда, забруднення, дипломатія, експедиції, особливі предмети, туристи тощо. Все ще впливає одне на одно, за що .
Зміна правил гри + поява нових механік, які міняють все. В якийсь момент люди захочуть щось, що тупо немає на твоєму острові, доведеться привозити це з іншого острова. Туристам не сподобаються заводи переплавки металу, доведеться виносити їх на інші острови. З’являється електроенергія, яка збільшує ефективність старих виробництв, але щоб її впровадити, треба перебудувати все заново. Це створює постійне відчуття, що ти відстаєш у розвитку. Во .
Графіка і музика. Кожна фігня в грі супроводжується потужною музикою, що змушує повірити що ти реально робиш грандіозні речі, а не просто граєшся з числами. Чого варта тільки музика експедицій. Подобається .
Війна. Якщо ти прорахувався в дипломатії, тоді в один прекрасний момент ти побачиш обличчя злої бабки, одразу мінус 40 балів дипломатії і оголошення війни. Твої торгові судна будуть розбиті, острова захоплені, а щастя населення чомусь знизиться. Це міняє ВСЕ, доведеться воювати, а для цього треба витрачати всі види ресурсів. Дух захоплює, коли згадую .
Сюжет. Його мало, але він є. Він наділяє сенсом все, що ти робиш. Але мало, хочеться якусь глобальну ціль по типу запустити ракету в космос.
Експедиції. Замість того, щоб створювати механіки подорожі між континентами, пошуку екзотичних тварин і предметів мистецтв, розробники просто оформили це у вигляді текствої гри. Світ гри відчувається набагато більшим і глибшим. Ти відчуваєш себе королем, якому тільки доповідають про стан екпедицій і дають можливість приймати рішення. Це геніально .
Дипломатія. Їй мало, але вона є. Війна зроблена круто, а от торгівля, союзи, завдання - фігня, на яке тупо забиваєш.
Світи. Це наче декілька ігор в одній. Кожен світ унікальний, міняє правила гри, вводить нові механіки, підкріплюється сюжетно. Ти відчуваєш, що в твоїх руках справжня імперія, яка займає пів планети. Світи пов’язані, між ними можна перевозити ресурси, але це займає час. Доводиться починати думати стратегічно .
Так чому ж я не можу пройти Anno 1800? В якийсь момент гра так ускладнюється, так міняє правила гри і додає механіки, створює так багато проблем і задач, що я просто не можу психічно витримати об’єм геймплею. Але я вірю, що я колись спробую ще раз пройти Anno 1800 і у мене вийде!